П*ятниця. 27.03.2020
Зарубiжна лiтература 6-Б кл:
чесний людяний рішучий товариський
Зарубiжна лiтература 6-Б кл:
Тема: Образ Гайавати. Ідея миру, національного єднання, служіння народові.
Переглянути вiдео за посиланням
Запис у зошит:
Епічна поема (грецьк. роіета — твір) — один із жанрів ліро-епосу; твір значного обсягу (переважно віршований), у якому поєднуються епічні (зовнішній сюжет, характери, оповідна форма) та ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, розкриття внутрішнього світу героїв).
Гронування (записати в зошит)
Гайавата
Мудрий сильний сміливий чесний щирий
чесний людяний рішучий товариський
ніжний люблячий вразливий
справедливий волелюбний
миролюбний
Домашне завдання: виконати тест
Тести.
1.Хто автор «Пісні про Гайавату»?
А) Г.В.Лонгфелло; Б) Ж.Верн; В) Р.Бернс.
2. В якому році вийшла в світ «Пісня про Гайавату»?
А) 1825; Б) 1855; В) 1835.
3. «Пісня про Гайавату» - це обробка
А) грецьких легенд;
Б) індіанських легенд;
В) індійських легенд.
4. Головним героєм «Пісні про Гайавату» є:
А) Гайавата; Б) Брахма; В) Геракл.
5. Гайавата - це
А) історична особа;
Б) міфічний герой;
В) індійський бог.
6. Що таке вігвам?
А) корито; Б) кімната; В) житло індіанців.
7. До якого племені належав Гайавата?
А) оджибвеїв; Б) дакотів; В) майя.
8. Нокоміс - це
А) дівчина; Б) річка; В) зірка.
9. Нокоміс народила
А) Венону; Б) Мускоде; В) Меджеківіс.
10. Меджеківіс - це
А) юнак; Б) західний вітер; В) дощ.
11. Хто батьки Гайавати?
А) Нокоміс і Меджеківіс;
Б) Мускуде і Венона;
В) Меджеківіс і Венона.
12. Пірога в індіанців - це
А) шматок пирога; Б) пліт; В) човен.
Додаток
А) Г.В.Лонгфелло; Б) Ж.Верн; В) Р.Бернс.
2. В якому році вийшла в світ «Пісня про Гайавату»?
А) 1825; Б) 1855; В) 1835.
3. «Пісня про Гайавату» - це обробка
А) грецьких легенд;
Б) індіанських легенд;
В) індійських легенд.
4. Головним героєм «Пісні про Гайавату» є:
А) Гайавата; Б) Брахма; В) Геракл.
5. Гайавата - це
А) історична особа;
Б) міфічний герой;
В) індійський бог.
6. Що таке вігвам?
А) корито; Б) кімната; В) житло індіанців.
7. До якого племені належав Гайавата?
А) оджибвеїв; Б) дакотів; В) майя.
8. Нокоміс - це
А) дівчина; Б) річка; В) зірка.
9. Нокоміс народила
А) Венону; Б) Мускоде; В) Меджеківіс.
10. Меджеківіс - це
А) юнак; Б) західний вітер; В) дощ.
11. Хто батьки Гайавати?
А) Нокоміс і Меджеківіс;
Б) Мускуде і Венона;
В) Меджеківіс і Венона.
12. Пірога в індіанців - це
А) шматок пирога; Б) пліт; В) човен.
Додаток
Хто ж такий Гайавата у поемі Г.
Лонгфелло?
Короткий зміст твору.
Про
його долю ми дізнаємось з оповіді індіанського Оссіана – музики Навадага . В
далекі часи жив могутній чарівник і богатир Меджеківіс, найголовнішим подвигом
якого було викрадення Священного Вампума у Великого Ведмедя Міше-Мокви , що був
схожий на величезну скелю, оброслу мохом. Його боялися всі народи. Меджеківіс
тихо підкрався до Міше-Мокви, коли той спав, і обережно зняв з нього Вампум. Зробивщи це, він переможно вигукнув і вдарив
Міше-Мокву палицею по голові.
Звістка про подвиг Меджеківіса швидко розлетілася по світу. Захоплені подвигом, люди проголосили витязя Західним Вітром. Під урочисті вигуки Меджеківіс вирушив у своє царство на вершині Гір Скелястих. А на Місяці жила прекрасна і незрівнянна донька Нічного Світила – Нокоміс. Весела та життєрадісна дівчина ні до кого не відчувала зневаги, не зала злоби і не думала, що в однієї з її подруг серце палає чорною заздрістю. Якось, коли Нокоміс безтурботно гойдалась на виноградних паростках, до неї підкралась ненависниця й обрубала віти. Нокоміс упала на землю, в квітучу долину Мусподе, й з часом народила „між лілеями, на моху” донечку Венону, прекрасну, струнку й гнучку, з очима, як небесні зірки. Мати часто застерігала її берегтись Меджеківіса. Та не прислухається молодість до застережень старших, і одного вечора Меджеківіс підстеріг Венону, закохав її у себе, а потім покинув разом із „сином милощів і смутку, сином Тайни” Гайаватою .
З туги Венона померла, а малюка зростила Нокоміс, розкриваючи перед ним
дивний світ легенд та прекрасної природи.
Коли бабуся розповіла юнакові про підступність Меджеківіса й смерть Венони, серце Гайавати запалало гнівом, і він рушив на пошуки Володаря Вітрів. З таємним острахом в душі зупинився молодий герой перед старим батьком, а той згадав молодість, прекрасну Венону – і серце його сповнилося радістю. У розмовах минали дні і ночі. Меджеківіс вихвалявся колишніми пригодами й подвигами та безсмертям, а Гайаваті доводилося стримувати гнів. Врешті терпець йому ввірвався, син пригадав батькові смерть матері, і розпочався великий бій. Сам могутній Орел Війни піднявся з гнізда, сів на скелі і з різким клекотом розпрострв крила над бійцями.
Через три дні Меджеківіс почав стомлюватися і поступився, запропонувавши припинити боротьбу, бо був безсмертним і хотів лише перевірити звитягу і хоробрість Гайавати. Перед розлукою батько наказав йому у всому допомагати своєму народові й пообіцяв, що з часом розділить із ним своє царство.
Чимало подвигів здійснив Гайавата: переміг царя риб - величезного осетра Міше-Наму й злого чаклуна Меджисогвона, який насилав на людей хвороби й лихоманки; навчив народи вирощувати маїс і винайшов писемність. Слава його швидко ширилася по землі .
Повертаючись після поєдинку з батьком Меджеківісом, Гайавата звернув до країни Дакотів, для того, щоб купити наконечників для стріл. Найбільше йому сподобалися гострі, як голки, наконечники з халцедону, кременя та яшми, що виточив старий дакот, який усамітнено жив із донькою Міннегагою на рівнині. Міннегага глибоко запала в душу Гайавати.
Та Нокоміс не хотіла, щоб онук одружувався з чужоземкою. Недослухаючись до бабусиних порад, герой радісно пішов за коханою і не помилився – дівчина відповіла йому щирою взаємністю.
Минуло багато безтурботних років, сповнених праці та полювання, спокою
та затишку домашнього вогнища. Проте щастя на землі не вічне, і ніхто не може уникнути гірких втрат: помирають улюблені друзі Гайавати – божественний співець Чайбайабос і добродушний силач Квазінд.
Настають важкі часи: люта зима сповила землю глибоким снігом, морози скували ріки й озера, до поселень підкрався голод. Гайавата теж не зміг знайти їжі для порятунку коханої дружини. Вона померла.
Настала весна, але туга не полишила серце Гайавати, він сумував за навіки втраченою коханою.
Якось Ягу – хвалько і оповідач дивних історій – повідомив, що бачив у морі величезну пірогу з бородатими воїнами, обличчя яких були пофарбовані в біле. Всі сміялися із розповіді, лише Гайавата залишався серйозним. Справді, з часом до поселення підплив човен із білими людьми. Гайавата привітно зустрів їх, запросив до свого вігваму і щедро пригостив, посадивши на шкури горностаїв і бізонів. Після урочистостей і келихів господарі й гості викурили Люльку Згоди та присягнули на вічну дружбу. Уночі, коли стомлені гості поснули, Гайавата став зі свого ложа і сказав Нокоміс, що йде назавжди.
Зрозумівши, що створення Ліги п’яти племен є вінцем його дій на землі, Гайавата звертається до народів з промовою, сповненою мудрих порад, наголосивши водночас, що йому час „здійнятися” у небеса. Він вийшов на берег і сів у чарівний човен. Повітря сповнилося звуками божественної музики, і вражені люди спостерігали, як човен почав підніматися вище й вище, аж поки зовсім не зник в небесах.
Ось так завершився земний шлях посланця небес вчителя Гайавати.
Звістка про подвиг Меджеківіса швидко розлетілася по світу. Захоплені подвигом, люди проголосили витязя Західним Вітром. Під урочисті вигуки Меджеківіс вирушив у своє царство на вершині Гір Скелястих. А на Місяці жила прекрасна і незрівнянна донька Нічного Світила – Нокоміс. Весела та життєрадісна дівчина ні до кого не відчувала зневаги, не зала злоби і не думала, що в однієї з її подруг серце палає чорною заздрістю. Якось, коли Нокоміс безтурботно гойдалась на виноградних паростках, до неї підкралась ненависниця й обрубала віти. Нокоміс упала на землю, в квітучу долину Мусподе, й з часом народила „між лілеями, на моху” донечку Венону, прекрасну, струнку й гнучку, з очима, як небесні зірки. Мати часто застерігала її берегтись Меджеківіса. Та не прислухається молодість до застережень старших, і одного вечора Меджеківіс підстеріг Венону, закохав її у себе, а потім покинув разом із „сином милощів і смутку, сином Тайни” Гайаватою .
З туги Венона померла, а малюка зростила Нокоміс, розкриваючи перед ним
дивний світ легенд та прекрасної природи.
Коли бабуся розповіла юнакові про підступність Меджеківіса й смерть Венони, серце Гайавати запалало гнівом, і він рушив на пошуки Володаря Вітрів. З таємним острахом в душі зупинився молодий герой перед старим батьком, а той згадав молодість, прекрасну Венону – і серце його сповнилося радістю. У розмовах минали дні і ночі. Меджеківіс вихвалявся колишніми пригодами й подвигами та безсмертям, а Гайаваті доводилося стримувати гнів. Врешті терпець йому ввірвався, син пригадав батькові смерть матері, і розпочався великий бій. Сам могутній Орел Війни піднявся з гнізда, сів на скелі і з різким клекотом розпрострв крила над бійцями.
Через три дні Меджеківіс почав стомлюватися і поступився, запропонувавши припинити боротьбу, бо був безсмертним і хотів лише перевірити звитягу і хоробрість Гайавати. Перед розлукою батько наказав йому у всому допомагати своєму народові й пообіцяв, що з часом розділить із ним своє царство.
Чимало подвигів здійснив Гайавата: переміг царя риб - величезного осетра Міше-Наму й злого чаклуна Меджисогвона, який насилав на людей хвороби й лихоманки; навчив народи вирощувати маїс і винайшов писемність. Слава його швидко ширилася по землі .
Повертаючись після поєдинку з батьком Меджеківісом, Гайавата звернув до країни Дакотів, для того, щоб купити наконечників для стріл. Найбільше йому сподобалися гострі, як голки, наконечники з халцедону, кременя та яшми, що виточив старий дакот, який усамітнено жив із донькою Міннегагою на рівнині. Міннегага глибоко запала в душу Гайавати.
Та Нокоміс не хотіла, щоб онук одружувався з чужоземкою. Недослухаючись до бабусиних порад, герой радісно пішов за коханою і не помилився – дівчина відповіла йому щирою взаємністю.
Минуло багато безтурботних років, сповнених праці та полювання, спокою
та затишку домашнього вогнища. Проте щастя на землі не вічне, і ніхто не може уникнути гірких втрат: помирають улюблені друзі Гайавати – божественний співець Чайбайабос і добродушний силач Квазінд.
Настають важкі часи: люта зима сповила землю глибоким снігом, морози скували ріки й озера, до поселень підкрався голод. Гайавата теж не зміг знайти їжі для порятунку коханої дружини. Вона померла.
Настала весна, але туга не полишила серце Гайавати, він сумував за навіки втраченою коханою.
Якось Ягу – хвалько і оповідач дивних історій – повідомив, що бачив у морі величезну пірогу з бородатими воїнами, обличчя яких були пофарбовані в біле. Всі сміялися із розповіді, лише Гайавата залишався серйозним. Справді, з часом до поселення підплив човен із білими людьми. Гайавата привітно зустрів їх, запросив до свого вігваму і щедро пригостив, посадивши на шкури горностаїв і бізонів. Після урочистостей і келихів господарі й гості викурили Люльку Згоди та присягнули на вічну дружбу. Уночі, коли стомлені гості поснули, Гайавата став зі свого ложа і сказав Нокоміс, що йде назавжди.
Зрозумівши, що створення Ліги п’яти племен є вінцем його дій на землі, Гайавата звертається до народів з промовою, сповненою мудрих порад, наголосивши водночас, що йому час „здійнятися” у небеса. Він вийшов на берег і сів у чарівний човен. Повітря сповнилося звуками божественної музики, і вражені люди спостерігали, як човен почав підніматися вище й вище, аж поки зовсім не зник в небесах.
Ось так завершився земний шлях посланця небес вчителя Гайавати.
Сьогодні індіанці Північної
Америки практично втратили свою самобутність, зробившись іграшкою в руках
ділків туристичного бізнесу. Поема Генрі Лонгфелло є своєрідною скарбницею
пам’яті індіанського народу. Заслуга поета полягає у скрупульозному зборі
мовних, етнографічних та інших скарбів культури і побуту багатостраждальних
індіанських племен.
Вiдповiдi на тест прислати за адресою olgia64@gmail.com
Комментариев нет:
Отправить комментарий